Odessa Daily › Мнения ›

Емоційний шок за Шекспіром

Odessa Daily

1 августа 2026 в 20:39

Текст опубликован в разделе «Мнения». Позиция редакции может не совпадать с убеждениями автора.

30 липня 2026 року в Одеському академічному театрі юного глядача вiдбулася прем'єра вистави Шекспіра «Дванадцята ніч, або Як собі хочете».

«Дванадцята ніч, або Як собі хочете» за Шекспіром в постановцi Євгенія Резніченка це спільний проєкт Одеського академічного театру юного глядача та Театральної лабораторії «Театр на Чайній», в якому задiяни ведучi актори обох театрiв.
Вистава йде у перекладi Юрія Андруховича.
Цього разу режиссер зробив ставку на зривання масок, як основну тему за змiстом всього дiйства.
Таємнi прихованi бажання, заборонене кохання, тонкий сарказм та яскравi пригоди - все це чекає на глядачiв на прем'єрi вистави.
Зміст цiєi п'єси Шекспiра добре відомий справжнім театралам. Загалом, постановок «12 ночi» було чимало, як у театрі , так і в кінематографі.
Присмак забороненого плода у виглядi палкоi пристрастi головних героiв лунає у повiтрi на протязi всiєї пьеси.
Хоча це комедія, Шекспір вкладає до неї глибокі психологічні стани, пов'язані з сильними душевними потрясіннями. Це і шок від раптового кохання, і шок від уявної загибелі близьких, і від шалених непорозумінь, і шок людини, чию реальність навмисно руйнують, підміняючи її чужим шаленим сценарієм.
Постановка Резнiченка дуже незвична, інноваційна та значно епатує публіку. Емоційний шок одержують не лише герої п'єси, а й глядачі. Вистава настільки яскрава та провокативна, що здатна повністю зруйнувати психологічний захист особистостi, особливо тоді, коли персонажі показують, як шок кохання буквально паралізує волю героїв і змушує діяти імпульсивно.
Або в ті моменти, коли на сценi рішуче порушуються правила пристойності.
Емоційний шок глядача змушує його вийти із зони комфорту. Провокації в ході дії та порушення соціальних табу перетворюють глядача-спостерігача на співучасника.
Тут слід зазначити, що сильні емоції у частини глядачів можуть викликати щирий гнів, сором і обурення. Особливо, у представників старшого покоління. З цієї причини, на мій погляд, вистава не призначена для сімейного перегляду. Це необхідно враховувати, щоб уникнути внутрісімейних конфліктів.
Безумовно, реалізм постановки "16+", що включає, зокрема, оголення тіла акторів, певною мірою є відбитком реальності.
Тут режисер прагне говорити, швидше, мовою сучасної вулиці, а не минулих століть.
Однак, не кожен глядач, який любить та поважає класичного Шекспіра, здатний сприйняти інноваційний погляд режисера.
Не дарма сама назва п'єси відсилає до свята Дванадцятої ночі після Різдва, яке в Англії традиційно відзначалося карнавалами, перевдяганнями, блазенством та зміною соціальних ролей.
Висновки про нову постановку кожен має робити сам. Головне пам'ятати, що через блазенство, пісні та жарти Шекспір транслює меланхолійну терапевтичну мудрість: життя швидкоплинне, а біль і радість — дві сторони однієї медалі.

Маргарита Коробіцина.